Перший закон Ньютона
З життєвого досвіду відомо, що причиною зміни швидкості тіла, тобто причиною прискорення, є дія іншого тіла. Наприклад, шайба починає рухатись по льоду під дією ключки; ця ж шайба зупиняється через деякий час від дії на неї сили тертя об лід.
Часто трапляються випадки, коли кілька сил, які діють на одне тіло, компенсуються (або зрівноважуються). Тобто результат їх спільної дії такий, ніби цих сил зовсім не було. Так, для кульки, підвішеної на нитці, компенсується дія нитки та дія Землі, якщо нитку перерізати, то кулька впаде на землю, бо на неї буде діяти тільки Земля.
З цього та інших подібних прикладів можна було зробити висновок: тіло перебуває в спокої (чи в стані прямолінійного рівномірного руху), якщо дії на нього інших тіл компенсовані.
Узагальнюючи результати таких дослідів, Ньютон сформулював перший закон руху, відомий як перший закон Ньютона: існують такі системи відліку, відносно яких тіло зберігає свою швидкість сталою, коли на нього не діють інші тіла (або дії інших тіл компенсуються).