Самостійне і колективне розв'язування задач
На уроках практикують самостійне і колективне розв'язування задач. Завдання вчителя — правильно організувати обидві форми роботи учнів, не нехтуючи жодною з них. Багато методистів шкіл особливо наголошують на організації самостійного розв'язування задач учнями. Це й справді досить важлива і відповідальна справа. Треба домогтися, щоб кожний учень 9—10-х класів умів самостійно розв'язувати задачі принаймні середньої складності.
Як відомо, учні закріплюють уміння розв'язувати задачі самостійно під час виконання домашніх завдань. Час від часу треба організовувати самостійне розв'язування задач і в класі. Його завдання — навчити учнів розв'язувати задачі того чи іншого типу. Учитель при цьому має активно втручатись в роботу учнів: спостерігати за ходом розв'язування задач, допомагати виправляти помилки, а помітивши помилку, допущену кількома учнями, давати роз'яснення всьому класу. Учитель повинен навчати учнів і під час самостійної роботи. І не обов'язково щоразу для самостійної роботи пропонувати кожному учневі окремий варіант. Навчати одночасно 30—40 учнів зручніше на однакових задачах. Та й для виховання це має велике значення. Учням треба довіряти і вони повинні це бачити. Тому вважаємо, що для такої самостійної роботи досить двох варіантів.
Зрозуміло, що перш ніж пропонувати учням задачі для самостійного розв'язування, треба навчити їх розв'язувати задачі відповідного типу, а це краще робити за допомогою колективних форм роботи. Самостійна робота корисна тоді, коли всі або майже всі учні вміють її виконувати. Тому колективне розв'язування задач учитель повинен ставити на перше місце.
Колективне розв'язування задачі в класі можна організувати по-різному. Наприклад, учитель сам читає задачу, пропонує учням записати її (повністю чи скорочено), будує малюнок і після того, як учні усвідомлять задачу, пропонує їм скласти план розв'язування. Вислухавши з місць кількох учнів та зробивши потрібні корективи, вчитель може запропонувати одному з них розв'язати задачу на дошці, а всім іншим — у зошитах. При цьому слід заохочувати втручання учнів з місць у хід розв'язування задачі на дошці. За раціоналізаторські пропозиції, виправлення допущених помилок бажано відразу ж виставляти відмінні оцінки. Оцінити можна й тих учнів, які склали правильний план розв'язування задачі.
Можливі й інші варіанти колективного розв'язування: задачу вголос читає один учень, або кожний мовчки читає її в посібнику. Будувати малюнок на дошці може один з учнів, а можна заготовити його ще до уроку: на дошці, на окремому аркуші. І тут учитель має робити корисні зауваження: порівнювати задачі з раніше розв'язаними, виділяти нові моменти, систематизувати, узагальнювати, виправляти малюнок, записи, відповідь. Іноді, хоч раз на місяць, учитель сам повинен розв'язати на уроці задачу — від початку до кінця, тобто показати, як це треба робити чітко, грамотно й акуратно.
Правильно вважають, що одним з першочергових завдань учителя математики є здійснення індивідуального підходу до учнів, розумна організація їх самостійної роботи. Але якщо ми, переоцінивши роль самостійної роботи, відповідно ослабимо увагу до колективної роботи класу, то бажаного результату не досягнемо.
Джерело: Г. П. Бевз. «Методика розв’язування стереометричних задач». Київ 1988.