Школа без комп'ютерів
Співробітники високотехнологічних компаній, які базуються в Кремнієвій долині (таких гігантів як Google, Apple, Yahoo, eBay, Hewlett-Packard), все частіше відправляють своїх дітей в школу без комп'ютерів. Називається ця школа — Waldorf of the Peninsula. Вона має дуже простий вигляд — дошки з кольоровою крейдою, книжкові полиці з енциклопедіями, дерев'яні парти з зошитами та олівцями. Для навчання в ній використовують звичні, не пов'язані з новітніми технологіями інструменти: ручки, олівці, швейні голки, іноді навіть глину тощо. І жодного комп'ютера. Їх використання заборонено в класах і не заохочується вдома.
І це в той час, коли по всьому світу школи квапляться обладнати свої класи комп'ютерами, а багато політиків заявляють, що не робити цього — просто нерозумно. Цікаво, що протилежна точка зору отримала широке поширення в самому центрі високотехнологічної економіки, де деякі батьки і педагоги дають зрозуміти: школа і комп'ютери не сумісні.
Прихильники навчання без IT впевнені, що комп'ютери пригнічують творче мислення, рухливість, людські взаємини і уважність. Такі батьки вважають, що коли буде дійсно потрібно познайомити своїх дітей з останніми технологіями, у них завжди будуть для цього потрібні навички та необхідні можливості у себе вдома.
Пол Томас, колишній вчитель і професор Університету Фурмана, який написав 12 книг про освітні методики в державних установах, стверджує, що для освітнього процесу краще, якщо комп'ютери використовують якомога менше. «Освіта — це перш за все людське переживання, отримання досвіду, — говорить Пол Томас. — Технологія лише відволікає, коли потрібні грамотність, вміння рахувати і здатність критично мислити».
Коли прихильники оснащення класів комп'ютерами заявляють, що комп'ютерна грамотність необхідна, щоб протистояти викликам сучасності, батьки, які вважають, що комп'ютери не потрібні, дивуються: навіщо поспішати, якщо все це так легко освоїти? «Це супер легко. Це приблизно так само, як навчитися чистити зуби, — говорить містер Ігл, співробітник кремнієвої долини. — В Google і подібних місцях ми робимо технології настільки простими, наскільки це в загалі можливо. Не бачу причини, по якій дитина не зможе освоїти їх, коли стане старшою».
Самі ж учні не вважають себе обділеними високими технологіями. Вони час від часу дивляться фільми, грають у комп'ютерні ігри. Діти кажуть, що навіть розчаровуються, коли бачать своїх батьків або родичів, обплутаних різними пристроями.
Орад Камкар, 11 років, розповів, що нещодавно їздив у гості до двоюрідних братів та сестер і опинився в оточенні п'яти осіб, які грали зі своїми ґаджетами (англ. gadget — пристрій), не звертаючи на нього і один одного ніякої уваги. Йому довелося трясти кожного з них за руку зі словами: «Гей, хлопці, я тут!».
Джерело: Школа без компьютеров (рос.).