Математика «для всіх часів і народів»
Не дивно, що цікава математика стала розвагою «для всіх часів і народів». Вже в папірусі Рінда (переписаний прибл. 1650 до н. е. переписувачем Ахмесом), який датується XX ст. до н. е., серед 84 задач, які зараз можна було б віднести до прикладної математики, зустрічаються і завдання цікавого характеру, варіанти яких протягом подальших тисячоліть кочували з одного збірника задач з цікавої математики в інший.
Незважаючи на існування тринадцятитомних «Начал» Евкліда (III ст. до н. е.), що стали більш ніж на два тисячоліття зразком наукової строгості, і в Стародавній Греції цікавий елемент в математиці не зник і найбільш яскраво представлений в «Арифметиці» Діофанта Олександрійського (приблизно III ст.).
У Середні віки найглибший слід в цікавій математиці залишили італійці Леонардо (Фібоначчі) з Пізи (XIII ст.) та Нікколо Тарталья (XVI ст.).
Збірники математичних розваг, схожі на сучасні, почали з'являтися з XVII ст. Серед них особливою популярністю користувалися «Приємні та цікаві задачі в числах» математика і поета Клод-Ґаспар Баше де Мезіріак і «Математичні та фізичні розваги» іншого французького математика та письменника Жака Озанама.
У XIX ст. французький математик, фахівець з теорії чисел Едуард Люка опублікував чотиритомну працю по цікавій математиці, що стала класичною. На рубежі XIX і XX ст. великий внесок у скарбницю цікавої математики внесли видатні винахідники ігор і головоломок – талановиті самоучки американець Сем Лойд і англієць Генрі Ернест Дьюдені.
Цікаву математику другої половини XX ст. не можна уявити без цілої серії чудових книг, що належать перу знаменитого американського популяризатора математики Мартіна Гарднера. Саме його найрізноманітніші математичні есе, гармонійно поєднують наукову глибину і здатність розважати, долучили мільйони людей по всьому світу до точних наук і, звичайно, до цікавої математики.
Джерело: http://mathem.hut1.ru/index.htm (рос.)