Збірка жартів, байок

Дитячі смішинки. Невелика збірка україномовних дитячих анекдотів, жартів

Лелека приніс

— Тату, як я з'явився?

— Лелека приніс

— І тебе?

— І мене.

— І маму?

— І маму.

— А звідки взявся лелека?

Вчитель

— Олежику, ти такий великий хлопець, а примушуєш маленького Петрика нести свій і твій портфелі.

— Це я його вчу допомагати старшим.

Не змерз

Холодного весняного дня мати прогулювалася з маленьким сином. Невдовзі вона запитала:

— Володя, ти не змерз?

— Ні, мамо. Тільки трошки сорочка примерзла.

Черевички втомилися

Костик з татом гуляв біля річки. Втомившись, син звернувся до тата:

— Візьми мене на ручки, а то мої черевички втомилися.

Знаємо все

— Мій татко і я знаємо все на світі, — вихваляється приятелеві хлопчик.

— Невже? Тоді… скажи, де Північний полюс?

— Це якраз те, що знає мій татко.

Як звати

— Як тебе звати, хлопчику?

— А так, як мого тата.

— А тата твого ж як?

— А так, як мене.

— Ну, то скажи, як тебе кличуть, коли час їсти?

— О, мене їсти кликати не треба, я першим приходжу.

Велике захоплення

— Мамо, сьогодні всі учні були в захопленні від того, як я плаваю!

— А хіба вони бачили, як ти плаваєш?

— Ні, вони слухали, як я їм про це розповідав.

Нічия

Учителька пояснює арифметичну дію — ділення. На дошці написала «2:2» і питає:

— Хто знає, що це означає?

У Тимофія, що сидить на першій парті, засяяли оченята:

— Нічия!

Поважна причина

— Юрасику, чому ти погано вчишся, а Максим добре?

— Бо він на два двори ближче до школи живе.

Талант дрімає

Учитель. Ваш син увесь час біля книжок заспаний.

Батько. Може бути. То в ньому талант дрімає.

Розумні собаки

— Ромку, ти знаєш, а мій Сірко вже читає газети!

— Знаю. Про це мені мій Рябко розповів.

Про справедливість

— Чи справедливо карати людину за те, чого вона не зробила?

— Звичайно, ні.

— А учитель покарав мене за вправу, якої я не виконав.

Написав

— Учні! Запишіть у зошити імена людей, яких ви вважаєте найвидатнішими, — запропонував учитель. Згодом він запитує:

— Скільки вже ти написав, Богдане?

— Десять. Лишився ще один — воротар…

Перший суп

— Звари, доню, суп, а скільки солі сипати, сама побачиш.

Донька сипала, сипала сіль, а потім каже:

— Тепер уже видно: повний баняк солі!

Могло б бути менше

— Петрику, у твоїй роботі аж вісім грубих помилок! Чи не могло б їх бути менше?

— Могло б, якби робота була трохи коротшою.

Раз-два, раз-два…

Вулицею старшина веде роту бійців.

— Раз-два, раз-два! — чути голос командира. Раптом до нього підбігає хлопчик років чотирьох - п'яти.

— А я, дядьку, вмію рахувати аж до дев'яти!

До телевізора!

— Татусю, що мали люди до того, як був винайдений телевізор?

— Тишу та спокій.

Де батько?

Сусід застав хлопчика на своїй яблуні.

— Ага попався, негіднику! Ану скажи мені, де твій батько!

— Він… на сусідній яблуні…

Досить помилок!

— Татку, наш учитель сказав, щоб ти не допомагав мені більше готувати уроки.

— Чому?

— Мені досить і тих помилок, які я роблю сам.

Ваша жменя більша

— Мамо, дайте мені горіхів.

— Добре, візьми собі повну жменю.

— Дайте, мамо, самі: ваша жменя більша.

Ключові слова: , .