Збірка жартів, байок
Дитячі смішинки. Невелика збірка україномовних дитячих анекдотів, жартів
Лелека приніс
— Тату, як я з'явився?
— Лелека приніс
— І тебе?
— І мене.
— І маму?
— І маму.
— А звідки взявся лелека?
Вчитель
— Олежику, ти такий великий хлопець, а примушуєш маленького Петрика нести свій і твій портфелі.
— Це я його вчу допомагати старшим.
Не змерз
Холодного весняного дня мати прогулювалася з маленьким сином. Невдовзі вона запитала:
— Володя, ти не змерз?
— Ні, мамо. Тільки трошки сорочка примерзла.
Черевички втомилися
Костик з татом гуляв біля річки. Втомившись, син звернувся до тата:
— Візьми мене на ручки, а то мої черевички втомилися.
Знаємо все
— Мій татко і я знаємо все на світі, — вихваляється приятелеві хлопчик.
— Невже? Тоді… скажи, де Північний полюс?
— Це якраз те, що знає мій татко.
Як звати
— Як тебе звати, хлопчику?
— А так, як мого тата.
— А тата твого ж як?
— А так, як мене.
— Ну, то скажи, як тебе кличуть, коли час їсти?
— О, мене їсти кликати не треба, я першим приходжу.
Велике захоплення
— Мамо, сьогодні всі учні були в захопленні від того, як я плаваю!
— А хіба вони бачили, як ти плаваєш?
— Ні, вони слухали, як я їм про це розповідав.
Нічия
Учителька пояснює арифметичну дію — ділення. На дошці написала «2:2» і питає:
— Хто знає, що це означає?
У Тимофія, що сидить на першій парті, засяяли оченята:
— Нічия!
Поважна причина
— Юрасику, чому ти погано вчишся, а Максим добре?
— Бо він на два двори ближче до школи живе.
Талант дрімає
Учитель. Ваш син увесь час біля книжок заспаний.
Батько. Може бути. То в ньому талант дрімає.
Розумні собаки
— Ромку, ти знаєш, а мій Сірко вже читає газети!
— Знаю. Про це мені мій Рябко розповів.
Про справедливість
— Чи справедливо карати людину за те, чого вона не зробила?
— Звичайно, ні.
— А учитель покарав мене за вправу, якої я не виконав.
Написав
— Учні! Запишіть у зошити імена людей, яких ви вважаєте найвидатнішими, — запропонував учитель. Згодом він запитує:
— Скільки вже ти написав, Богдане?
— Десять. Лишився ще один — воротар…
Перший суп
— Звари, доню, суп, а скільки солі сипати, сама побачиш.
Донька сипала, сипала сіль, а потім каже:
— Тепер уже видно: повний баняк солі!
Могло б бути менше
— Петрику, у твоїй роботі аж вісім грубих помилок! Чи не могло б їх бути менше?
— Могло б, якби робота була трохи коротшою.
Раз-два, раз-два…
Вулицею старшина веде роту бійців.
— Раз-два, раз-два! — чути голос командира. Раптом до нього підбігає хлопчик років чотирьох - п'яти.
— А я, дядьку, вмію рахувати аж до дев'яти!
До телевізора!
— Татусю, що мали люди до того, як був винайдений телевізор?
— Тишу та спокій.
Де батько?
Сусід застав хлопчика на своїй яблуні.
— Ага попався, негіднику! Ану скажи мені, де твій батько!
— Він… на сусідній яблуні…
Досить помилок!
— Татку, наш учитель сказав, щоб ти не допомагав мені більше готувати уроки.
— Чому?
— Мені досить і тих помилок, які я роблю сам.
Ваша жменя більша
— Мамо, дайте мені горіхів.
— Добре, візьми собі повну жменю.
— Дайте, мамо, самі: ваша жменя більша.