«Ну, чесне слово, добродію, ця теорема вірна!»

Розповідають, що, навчаючи математики дуже тупого, але дуже знатного учня і не домігшись від нього розуміння, Д'Аламбер (1717—1783) у відчаї вигукнув:

«Ну, чесне слово, добродію, ця теорема вірна!»

На що учень відповів:

«Чому ж Ви мені відразу так не сказали? Ви — дворянин, і я — дворянин; Вашого слова для мене цілком достатньо».