Архів категорії ‘‘Історія математики’’

Розвиток поняття про ірраціональні числа в Західній Європі

У Західній Європі згадка про ірраціональні числа зустрічається в «Liber abaci» (1202) Леонардо Пізанського. Проте ці числа ввійшли в європейську математику лише в XV—XVI ст., коли в Європі почали розвиватися алгебра і тригонометрія. У цей час відношення Евкліда часто називають числами. Ними оперують за правилами алгебраїчного числення, але звичайно без обґрунтування правил дій.

Читати далі »

Шістдесяткові дроби

Особливо цікаві вавилонські шістдесяткові дроби, або так звані «сексагезимальні дроби». Вони нагадують наші десяткові дроби, тільки замість знаменників 10, 102, 103, ... вавилоняни ставили 60, 602, 603, ... і записували «дроби так само, як і натуральні числа.

Читати далі »

Чи знаєте ви? (математичні цікавинки)

Чи знаєте ви, що Шарль Перро, автор «Червоної Шапочки», написав казку «Любов циркуля і лінійки»?

Чи знаєте ви? (математичні цікавинки)

Чи знаєте ви, що Наполеон Бонапарт писав математичні роботи і один геометричний факт називається «Задача Наполеона»?

Чи знаєте ви, що одна з кривих ліній називається «Локон Аньєзі» на честь першої у світі жінки-професора математики Марії Гаетани Аньєзі?

Чи знаєте ви, що Л. М. Толстой, автор роману «Війна і мир», писав підручники для початкової школи і, зокрема, підручник арифметики?

Чи знаєте ви, що одна з мов програмування називається Ада на честь Ади Лавлейс, однієї з перших програмісток, яка працювала з математичними машинами і була дочкою відомого англійського поета Джорджа Байрона?

Читати далі »

Відкриття несумірних відрізків у Стародавній Греції

Стародавній грек

Ще стародавні греки, вчені так званої Піфагорійської школи відкрили в геометрії несумірні відрізки. Це відкриття було поворотним пунктом в історії античної математики. Важко переоцінити значення цього відкриття. Його можна порівняти тільки із значенням неевклідової геометрії для розвитку науки XIX—XX ст.

Ми не знаємо точно, як саме прийшли до відкриття несумірності. Це могло статися:

  1. в геометрії при знаходженні спільної міри сторони і діагоналі квадрата;
  2. в теорії музики при спробах поділити октаву пополам, тобто фактично знайти середнє геометричне число 1 і 2;
  3. нарешті, в арифметиці могла виникнути потреба точно знайти дріб, квадрат якого дорівнює 2.

Як би там не було, мова йшла про відшукання і дослідження величини корінь з 2.

Відкриття факту, що між двома відрізками — стороною і діагоналлю квадрата — не існує спільної, навіть як завгодно малої, міри, привело до справжньої кризи основ грецької математики.

Читати далі »

Метод координат

Поняття прямокутної системи координат Рене Декарт на площині вперше з'явилося в геометрії ще до початку нашої ери. З її допомогою математик Олександрійської школи Аполлоній визначав і вивчав криві другого порядку — еліпс, гіперболу і параболу.

У XVIII столітті французький філософ і математик Р. Декарт (і одночасно з ним П. Ферма) ввів правило вибору знаків в прямокутній системі координат і заклав основи аналітичної геометрії на площині — розділу математики, що встановлює зв'язок між алгеброю і геометрією.

Читати далі »

Теорія границь

Дж. ВаллісІнтуїтивне поняття про граничний перехід використовувалося ще вченими Древньої Греції при обчисленні площ і об'ємів різних геометричних фігур. Методи вирішення таких завдань в основному були розвинені Архімедом.

При створенні диференціального та інтегрального числення математики XVII століття (і, перш за все, І. Ньютон) також явно чи неявно використовували поняття граничного переходу.

Вперше визначення поняття границі було введено в роботі Дж. Валліса «Арифметика нескінченних величин» (XVII століття), проте історично це поняття не лежало в основі диференціального та інтегрального числення.

Читати далі »

Комбінаторика. Елементи теорії ймовірностей

Комбінаторика Комбінаторика. Елементи теорії ймовірностей. Ілюстрація — розділ математики про вибір і розташування елементів деякої множини на підставі будь-яких умов.

Комбінаторика почала виділятися в окремий розділ математики в роботах Б. Паскаля і П. Ферма, хоча окремі поняття і факти комбінаторики були відомі ще математикам античності та середньовіччя.

Читати далі »

Початки диференціального та інтегрального числення

Математичний аналіз як розділ математики виник в результаті об'єднання двох різних і спочатку не пов'язаних напрямків математичних досліджень — диференціального та інтегрального числення.

Початки диференціального та інтегрального числення Спочатку інтуїтивне уявлення про математичний об'єкт, який ми зараз називаємо визначеним інтегралом, зустрічалося в роботах мислителів Стародавньої Греції.

Так, Архімед для обчислення об'ємів і площ поверхонь тіл користувався розбивкою фігур на елементи з наступним підсумовуванням цих елементів, передбачаючи тим самим поняття інтегральних сум.

Аналогічними завданнями, розвиваючи метод Архімеда, займалися Кеплер, Паскаль, Ферма та інші вчені.

Ферма також займався завданнями, які ми зараз відносимо до диференціального числення, — проведенням дотичних до кривих, знаходженням найбільшого і найменшого значень функцій і т. д., причому для вирішення цих завдань він, по суті, користувався поняттям приросту функції.

Читати далі »

Виникнення геометрії

Виникнення геометрії сягає глибокої давнини і було обумовлено практичними потребами людської діяльності (необхідністю вимірювання земельних ділянок, вимірювання об'ємів різних тіл і т. д.).

Виникнення геометрії Найпростіші геометричні відомості і поняття були відомі ще в Давньому Єгипті. У цей період геометричні твердження формулювалися у вигляді правил, які даються без доказів.

З VII століття до н. е. по I століття н. е. геометрія як наука бурхливо розвивалася в Стародавній Греції. У цей період відбувалося не тільки накопичення різних геометричних відомостей, а й відпрацьовувалася методика доказів геометричних тверджень, а також робилися перші спроби сформулювати основні первинні положення (аксіоми) геометрії, з яких чисто логічними міркуваннями виводиться безліч різних геометричних тверджень. Рівень розвитку геометрії в Стародавній Греції відображений у творі Евкліда «Начала».

Читати далі »

Алгебра. Історична довідка

Мухаммед аль-ХорезміТермін «алгебра» походить від назви твору Мухаммеда аль-Хорезмі «Альджебр аль-мукабала» (IX століття), що містить загальні методи вирішення задач, які зводяться до рівнянь 1-й і 2-го степеня.

До середини XVII століття в основному склалася сучасна алгебраїчна символіка. Аж до XVIII століття під алгеброю розумілася наука про буквені обчислення — тотожні перетворення буквених формул), рішення рівнянь 1-й — 4-го степеня, логарифми, прогресії, комбінаторика. В даний час всі ці розділи алгебри прийнято називати елементарною алгеброю.

Читати далі »