Щоб поліпшити методи лічби, раціоналізувати їх, деякі народи почали кілька разів підряд лічити пальці однієї чи двох рук або двох рук і ніг. Легше також лічити зарубки (вузлики, палички, камінці), якщо їх об'єднати в однакові групи, наприклад, по 5, 10, 20 (метод групування). Саме в цьому напрямі в основному розвивалися натуральні числа, що й привело до створення десяткової, п'ятіркової, двадцяткової та інших систем числення.
У наукових і технічних дослідженнях, а також на виробництві досить часто доводиться зустрічатися з дослідами, що повторюються при однакових умовах. Виявляється, що хоч як старанно ми не відновлювали б основний комплекс умов, при яких має відбуватися дослід, проте результати будуть більш або менш відмінні між собою; вони, як кажуть, зазнають випадкового розсіювання. Вимірюватимемо, наприклад, кілька разів спад напруги на певній дільниці електричного кола за допомогою того самого вольтметра. Щоразу ми діставатимемо дещо відмінні значення напруги, бо на результат вимірювання можуть впливати різні випадкові фактори, які важко (а то й неможливо) наперед урахувати. До таких факторів належать коливання окремих частин приладу, зміна температури середовища, його вологості, фізіологічні зміни в органах відчуття дослідника, його настрій і т. д.
Пі-число (число пі) — число, яке дорівнює відношенню довжини кола до його діаметру. Пі-число представляється нескінченним десятковим дробом 3,14159265... Позначенням цього числа грецькою буквою \(\large\pi\) вперше користувався англійський математик У. Джонсон (1706), і воно стало загальноприйнятим після однієї з робіт петербурзького математика Л. Ейлера (1736). Назва та позначення \(\large\pi\) походить від початкової букви грецького слова \(\large\pi \varepsilon \varrho \iota \varphi \acute{\varepsilon} \varrho \varepsilon \iota \alpha\) — периферія, коло.
Наприкінці XVIII ст. німецьким математиком І. Ламбертом і французьким математиком А. Лежандром було доведено, що число пі є ірраціональним, а в 1882 р. німецький математик Ф. Ліндеман довів, що воно не може задовольняти ніякому алгебраїчному рівнянню з цілими коефіцієнтами, тобто є трансцендентним.
З теореми Ліндемана випливає неможливість побудови за допомогою циркуля і лінійки відрізка прямої довжиною, що дорівнює \(\large\pi\); ця теорема остаточно встановлює неможливість розв'язання задачі про квадратуру кола.
Читати далі »
Був час, коли людство не мало досить чіткого уявлення про число. Про це свідчать народні перекази, в яких прославляються імена «благодійників», які «відкрили» людству поняття числа. Греки, наприклад, такими благодійниками — винахідниками чисел вважали Паламеда і Прометея.
Звичайно, людей навчили лічити не боги — вони самі поступово, протягом сотень століть, передавали досвід і свої знання з покоління в покоління, розвиваючи і вдосконалюючи мистецтво лічби.
Виникнення поняття натурального числа — питання загальної історії культури. Розвиток цього поняття ми, звичайно, не можемо простежити за безпосередніми джерелами.
Стародавня писемна математична пам’ятка, яка дійшла до нас, — папірус Рінда (або Райнда) переписаний єгипетським переписувачем Ахмесом близько 1900—1800 рр. до н. е., — свідчить про те, що і в той далекий час єгиптяни були обізнані з діями не тільки над цілими, а й над дробовими числами.
Порівняно недавні дослідження дають змогу зробити висновок, що рівень арифметичної культури вавилонян за 2—3 тис. років до н. е. був досить високий. Відомо, що первісні люди з’явились на Землі понад 2 млн. років тому. Однак тільки за 4—5 тис. років до н. е. ми зустрічаємо перші писемні пам’ятки математичних знань.
(М. Ю. Корнілов, В. В. Плахотник)
Трикутниками Герона називають трикутники, в яких довжини сторін і площа — цілі числа. Класичні приклади таких трикутників — трикутники із сторонами 3, 4, 5 і 13, 14, 15.
На початку XIII ст. купець з італійського міста Піза Леонардо написав «Книгу про абак», де він виклав зібрані під час подорожі по країнах Сходу відомості з арифметики та алгебри. У цій енциклопедії тогочасної математики Леонардо розглядає і деякі нові, невідомі попередникам задачі. Більшість з них тепер становить інтерес тільки для істориків математики. Але це не стосується знаменитої «задачі про кролів».
(Льюїс Керрол «Аліса в країні чудес»)
— Чешірський Котику... — несміливо заговорила Аліса...
— Скажіть, будь ласка, як мені вийти звідси?
— Це великою мірою залежить від того, куди ти хочеш потрапити, — відповів Кіт.
— Та мені байдуже... — почала Аліса.
— Тоді все одно, куди йти, — сказав кіт.
— ...аби потрапити куди-небудь, — закінчила Аліса.
— Ну, куди-небудь ти неодмінно потрапиш, — запевнив її Кіт, — якщо не лишишся там, де стоїш.
Постановка задачі: За допомогою лише циркуля і лінійки без поділок, за скінченне число операцій побудувати квадрат, рівновеликий даному кругу.
Найбільш древня і популярна серед знаменитих математичних задач. Учені різних часів, відшукуючи її розв'язання, збагатили математику цілою низкою видатних відкриттів.
У XXX ст. до н. е. вже вміли лічити до 100 000. У цей час зводиться ансамбль великих пірамід у Гізі, які понад п'ять тисячоліть викликають безмірне захоплення і подив. З III ст. до н. е., коли греки склали список семи чудес світу, єгипетські піраміди незмінно залишаються чудом №1.